Позиціонування української нації

Соціально-економічне позиціонування

Ми звикли критикувати себе за непослідовність, багатовекторність, неефективність та за багато їнших недоліків, щодо управління матеріальним забеспеченням, розпорядження своїм часом, ресурсами, підтриманням та розвитком відносин з зовнішнім середовищем, збереженням здоровья, як окремих людей так і нації в цілому. Всі ці чотири компоненти загально людських цінностей тобто: матеріальні цінності, відносини, здоров"я та час, можуть примножатися як у збалансованому інвестиційному портфелі складеного з акцій голубих фішок завдяки виконання всіма зацікавленими законів або принципів матеріального та духовного світу.

Як на мене позіціонування нації починається з позіціонування окремої людини. Звісно, перш за все, вагомий вплив на національне позіціонування здійснює особистість президента. Тут ми бачемо, що амбіційний президент, маючий досвід управлінської та політичної діяльності, без проблем здібен протиматися два терміни, та щей красиво піти з цієї посади.

Для цього розроблені і опробувані відповідні політичні технології що дозволяють це зробити. Але на справді релевантним або корисним и економічно значушим бути той президент, який зможе на прикінці свого прибування звітувати перед народом щодо системи збалансованих показників життя нації, тобто фінансово-економічний стан, покращення зовнішнього сприйняття нації, покращення в національному здоров"ї та культурі. Що характерно, що алгоритм, яким треба користуватись щоб покращити національне позіціонування зовсім не складний.

В нас повинна бути якась своя національна ідея, яка сплотила та забеспечила усталений розвиток кожної особистості, більшості компаній, суспільства і держави.

В цій ідеї повинно міститись мрії української души, не тільки відмінності від інших, але і співпадання наших історичних витоків та культури, перспектив соціально-економічного розвитку очікуванням від нас світового співтовариства.

Я спробую видвинути гіпотезу, як можливу національну ідею в одній фразі:"Пізнаймо себе в інших".

Ми нація, що дуже швидко захоплюється прогрессом, завчасно позбулися ядерної зброї, саме в нас четверте у світі місто по кількості кваліфікованих программістів, ми цінуємо добробут створений працєю. Ми активно рухаємось у світове співтовариство завдяки інтергруючим процесам глобалізації.

Де які дослідники соціально-економічного середовища, прогнозують, що наступна фаза глобалізації після локалізації, може бути аутсортизація. Етимологія цього слова проїсходить від англійського терміну аутсорсинг, тобто передача на довгостроковій основі деяких функцій, робіт, послуг, які по деяких причинах не з руки або недоцільно виконувати самому. Саме у аутсортізації наша нація буде почувати себе як риба у воді. Тобто ми маємо довести в першу чергу собі, що наши переваги це знання іноземним мов, культур, сучасних новітніх технологій та їх комерціалізація, вміння планувати і впроваджувати вдосконалення процесів керування змінами, пристосовуватись до коливаннь світової кон"юктури, тобто робити трошкі більше ніж обіцяєшь, предвосхіщати очікування усіх наших контрагентів будьто кліенти, партнери, світова спільнота тощо.

За умов, коли головних носіїв національної самосвідомості - інтелегентів буде притянуто чи залучено до керування усіма процесами в економічній, політичній, соціальній сфері, ми можемо очікувати зрушення реформування та перетворення на краще.

Духовно-психологічне позіціювання

За нами не стоїть фінансова підтримка в якості нафтогазових копалень, як це є у нашого північного сусіда. Розрахунок на чудо, може бути справданий лише завдякі працьовитості, самопожертві кожного дня, бо це головний фактор, разом із розробкою та впровадження наукових винаходів на шляху визнання світовою спільнотою нас як талановитою нації. Все прогрессивне, що досліджується та винаходиться будь де у світі повинно вивчатись нами, та якщо це корисно впроваджуватись у нас.Але не просто впровадження а з їх творчим постійним вдосконаленням.

Отже, наш дослідницький та пізнавальний потенціал дозволяє нам де що по особливому себе позіціонувати, мати своє бачення, місію, стратегію, та інши атрибути усталенного розвитку нації.

Бачення, місія, стратегія, пріоритети, цілі та їх досягнення, плани та задачи цілком залежать від нашого позіціонування. У якості приклада мені хотілось би навести взірець міссії однієї вітчизняної софтверної компанії, що експортує більшу частину своїх послуг, який можна було б з деякими коррективами трансформувати у особисту або у суспільну місію: "Іноваціями та високою якістю аутсорсингових послуг ми робемо їх не тільки більш доступними, але розвиваючи ключові компетенції на базі зростаючого інтелектуального корпоративного потенціалу не тільки все більш повно задовольняем, але й предвосхіщаєм очікування кліентів та усіх зацікавлених сторін".

Платон в своїй роботі "Держава", вивів п"ять основних типів держави: тимократия, аристократія, олігархія, демократія, тіранія. Він крок за кроком виводив модель ідеальної держави, себто утопії. Він також вивів, що для усталеного розвитку повині бути правителі та стражи у сучасному розумінні це наш адміністративний апарат, філософами. Характерно те, що до якого би типу не належала та чи інша держава найбільш ідеальним керуванням внутрішніми і зовнішніми відносинами здійснюють саме філософи.

Концепція усталенного розвитку вже втілюється в життя високо розвинутих країн. Реалії сьогодення нагадують що управління змінами можливо здійснювати еффективно лише у відході від дихотомії, та неможливості вирішення своїх проблем у збиток та за рахунок інших.

На мою думку, позіціонування української нації може знаходитись у площині трех загально-людських принципів: ефективності, відповідальності та справедливості.

Принцип ефективності - це тотальне управління якістю життя нації.

Принцип відповідальності - повноваження при прийнятті рішень тягнуть за собою необхідність відповідальності за минуле, сьогодення, та найголовнійш за майбутне як увага до підтримки конкурентоздатної стратегії нації

Принцип справедливості - шкала приоритетів благ для нації у такій послідовності - людина, корпорація, суспільство, держава, природа, світ.

Відомий український філософ Григорій Сковорода, робив наголос на тому що, не тільки добродетель та праведність спасуть та примножать нашу націю але й віра у бога. Смиренна та мудролюбива парадігма української нації можна підкреслити такими рядками з святого письма "двох речей я прошу в тебе не відмов мені поки помру: віддали Ти від мене всю марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом для мене призначеним, що б я не переситився та не відрікся, і не сказав: "Хто Господь?"і щоб не збіднів і не крав і не зневажив Ім"я мого Бога" Притчи гл.30 в.7-9.

Духовність українського народу бесперечно має бути стержнем його позіціонування. Ціна вибору визначається вартістю втрачаємої альтернативи. Але всеж таки релевантність вибору значно полегшується завдякі позіціонуванню нації усталенного розвитку з джентельменським набором духовності, ефективності, відповідальності та справедливості.

Не можна заставити одних людей любити інших людей одночасно. Тому починаючи с зацікавленості та самопрезентації завдяки дискусії на цю тему та можливому впровадженню запропонованої національної ідеї "Пізнаймо себе в інших" можно намагатись зайняти у світі відповідне нашому та навколішному світовідчуттю місце.