Фактори впливу на розвиток непропорційного перестрахування.

УДК 368.029

Практично усі види людьскої діяльності не можливі без ризику, що присутній в усіх сферах народного господарства. Останнім часом вагомим інструментом управління цим ризиком стало страхування майна, життя, відповідальності. Але за статистичними даними Україна знаходиться на етапі становлення страхового та перестрахувального ринку і серьозно відстає від своїх сусідів Росії та Польші за показником обсягу зібраних страхових премій на одну людину. Одна з причин цього відставання пов”язана з недовірою до страхових компаній, які самі потребують якісного покриття ризиків свого страхового портфелю. Непропорційне перестрахування саме і надає відподне покриття страховику усіх ризиків його портфелю.

По ствердженню Волошиної А.П. сьогодні порівнянно з західними країнами де питома вага непропорційного перестрахування сягає 40%, в Україні цей показник складає всього 13% [1, c.35]. Отже, і снує певний розрив між очікуваннями та інтересами страхувальників та можливостями страховиків та перестраховиків з приводу побудови фінансово надійних страхових компаній з стабільним покриттям ризиків саме за рахунок перестрахування на непропорційній основі. Цей розрив як певне протиріччя і обумовлює актуальність та практичну значимість розглядаємих питань.

Якщо до проблематики непропорційного перестрахування звертались українські вчені: М.В.Мних, В.Д. Базилевич, Т.В.Татаріна, та російські вчені: І.Т. Балабанов, В.В. Шахов, Т.А. Федорова, К.Є. Турбіна, Р.Т. Юлдашев, та зарубіжні вчені: К.Пфайфер, П.Мюллер, то питанням дослідження зв”язку непропорційного перестрахування з фінансовою стабільністю страховика уваги майже не приділялось.

Разом з тим, у дослідженні російського фахівця Ємельянової Є.Б. зроблено аналіз саме цього зв”язку. Вона на прикладі російського ринку перестрахування обгрунтувала призначення непропорційного перестрахування як системи забеспечення фінансової стабільності страхової організації. Зокрема, вона вказує на головну причину підвищеного інтересу до розвитку непропорційного перестрахування, це те, що воно враховує фінансові результати цедента, що слугує чинником фінансової стабільності страховика.

Далі розглядаючи причино наслідкові зв”язки непропорційного перестрахування вона доводить що на заваді його вдосконалення стають ряд, обмежуючих розвиток непропорційного перестрахування факторів, а саме:

1. Непропорційне перестрахування - відносно новий метод перестрахування;
2. Обмеженість інформації про значення непропорційного перестрахування;
3. Законодавчі обмеження на работу з іноземними перестраховиками (доля в резервах, відповідний рейтинг) ускладнюють отримання необхідного досвіду;
4. Вибір найчастійше простих форм перестрахування(пропорційне);
5. Недостатьня місткість ринку вітчизняного перестрахування;
6. Вітчизняні перестраховики виконують роль агентів закордонних компаній;
7. Конкуренція між вітчизняними та іноземними перестраховиками призводить до цінового демпінгу, коли увага сторін засереджена на ціні угоди, а не на її якості;
8. Технічна непідготовленість вітчизняних компаній, відсутність спеціального програмного забезпечення для здійснення котировок непропорційних договорів перестрахування;
9. Окремі договори перестрахування на випадок катастрофи не укладаються;
10. Проблема контролю за кумуляцією збитків в результаті одного катастрофічного збитку чи декілька послідовних збитків;
11. Привязка усіх розрахунків до показника “страхова сума”, а не “максимально можливий збиток”;
12. Складна політична та економічна ситуація;
13. Схемне перестрахування [2, c .23].

Не дивлячись на те, що ці фактори наведені стосовно російського ринку перестрахування, погоджуючись з ними, слід зазначити їх актуальність для вітчизняних реалій. Західні перестраховики в цьому контексті, в особі Удо Мартінсона - член правління Швейцарського Перестрахувального товариства Swiss Re наголошують на ключових факторах впливу на ринках Східної Європи таких як:

• політична стабільність і економічне зростання;
• лібералізація існуючого та формування нового страхового законодавства;
• розвиток страхової моралі і реального страхового ринку;
• формування збалансованих страхових портфелей;
• цінову та продуктову конкуренцію;
• традиційні та альтернативні канали продажу;
• контроль катастрофічних збитків;
• адекватне структурування перестрахування;
• імпорт ноу-хау глобальних страховиків;
• Злиття та поглинання при участі іноземних страховиків [3, c .71].

Єволюція операцій непропорційного перестрахування на розвинутих ринках дозволяє з упевненністю дивитись у майбутьне. Якщо у минулому, основна стратегія перестрахувальних операцій була придбати та тримати ризик у себе, тепер не тільки придбати і тримати але й продати на перестрахувальному ринку чи на ринку капіталів(фінансове перестрахування). У майбутьному процесс інтеграції перестрахувального та інвестиційного ринків дозволить не тільки придбати та тримати чи продати, але й торгувати і отримувати на цьому зиск як від операцій арбітражу з фінансовими деривативами [4, c .262].

В українській практиці фінансову стабільність страховики забезпечують завдякі плануванню, прогнозуванню майбутньої діяльністі, яка б перевищувала точку беззбитковості. При цьому застосовується аналіз витрати-обсяг-прибуток. На думку А.Л.Баранова практична цінність аналізу беззбитковості для страховиків полягає в тому, що цей підхід дозволить:

• планувати кількість договорів, які необхідно укласти для забезпечення беззбиткової діяльності страховика;
• коригувати величину та структуру страхових тарифів;
• порівнювати прибутковість(збитковість) окремих видів страхування, що дає підстави для вибору оптимального страхового портфеля;
• планувати величину та структуру страхового портфеля;
• управляти витратами на ведення справи [5, c .339].

Аналіз беззбитковості передбачає ключові змінні це обсяг витрат, ціна послуги, а також поділ витрат на постійні і змінні.

Якщо витрати на ведення страхової справи відносяться до умовно постійних, то витрати на непропорційне перестрахування до змінних. Рівень витрат на непропорційне перестрахування залежить від обсягу та якості покритих ризиків, тобто величини та структури страхового портфелю. Крім того, рівень витрат обумовлює протиріччя між ризиком отримати збиток та можливим прибутком. Переплата по преміях перестрахування загрожує збитками по своїй відповідальності, та доріканням з боку акціонерів. Економія по преміях навпаки загрожує недоотримати відшкодування від перестраховиків. Цей дисбаланс і протиріччя саме і покликано врегулювати непропорційне перестрахування. Специфіка непропорційного перестрахування передбачає залежність частоти настання збитку від його величини. Ця обставина дозволяє розподілити відповідальність(вартість об”єкта) на кілька шарів (леєрів) однакової вартості, але з різними імовірностями виплати страхового відшкодування. Перший нижній шар, називається пріоритетом і його завжди утримує перший страховик, а вищі шари передаються на перестрахування іншим перестраховикам. При цьому частини оригінальної страхової премії виплачуються страховиком неоднакові, тобто чим вище шар, тим менша вирогідність страхової події та розмір перестрахувальної премії [6, c .377].

Західна практика велику відповідальність у забезпеченні фінансової стабільності страховика покладає на особистість андерайтера з непропорційного перестрахування. Принімаючи утримуючи та продаючи ризик, чи торгуючи ним на ринку перестрахування і капіталів він виступає як самостійний суб”єкт, який оцінює ефективність своїх дій за допомогою індивідуальної збалансованої системи показників [7, c .165]. Остання, на нашу думку повинна бути узгоджена з організаційною збалансованою системою показників, яка при виконанні свого призначення - раннє сповіщення про негаразди в управлінні ризиками, слугує забезпеченню фінансової стабільності.

Як зазначає фахівець О.Болтунов системний збалансований підхід необхідно застосовувати при забезпеченні фінансової стабільності внаслідок жорсткої конкуренції, коли деякі недобросовістні страховики припускаються до демпінгу в сподіванні за рахунок зростання обсягів, покрити ризиків, досягти чи може перевищити точку беззбитковості [8,с.4].

Положення на страховому ринку ускладнюється у зв”язку з підвищеної активністю західних страховиків що також вдаються до демпінгу, які очікують зі вступом у ВТО широку лібералізацію правил та регулювання страхового та перестрахувального сектору, та хотіли б зайняти заздалегідь певне місце на ринку.

Перспектива вступу України до ВТО, для ринку непропорційного перестрахування, має в собі як позитивні так і негативні фактори щодо його розвитку. “До позитивних факторів слід віднести такі, як активізація конкуренції, вихід вітчизняного страхування у розряд високорозвинутих та привабливих видів діяльності, ствердження страхування як невід”ємної частини приняття управлінських та інших рішень щодо захисту майнових інтересів людини, сім”ї, трудового колектива, суспільства та держави. До негативних факторів слід віднести такі, як вивід з національної економіки суттєвої частини її довгострокових ресурсів, деградація національної страхової системи з ростом капіталізації за рахунок іноземних інвестицій, залежність від коливань світового фінансового ринку в цілому та окремих міжнародних фінансових спекуляцій” – зазначає російський фахівець Р.Юлдашев [9, c .32].

Прихід іноземних страховиків на ринок України здійснює неоднаковий вплив на фінансову стабільність наших страхових компаній. Маленкі і середні компанії або будуть куплені або перестануть існувати саме через недосягнення точки беззбитковості завдяки різній собівартості перестрахувального захисту зокрема на непропорційній основі, та відносно великій складовій витрат на ведення справи.Великі компанії залишаться разом із кептивними компаніями крупних фінансово-промислових груп.

Отже, якісне володіння інструментами котирування, розподілу премій, ризику та відповідальності та практика непропорційного перестрахування з врахуванням усіх вищенаведених факторів впливу на його розвиток дасть змогу вітчизняним страховикам на довгостроковій основі забезпечувати фінансову стабільність страхових портфелей.

Література

1. Волошина А.П. Ринок перестрахування в Україні: проблеми і перспективи //Материалы конференции по перестрахованию “” “Золотая осень -2007” , Киев, Компания “Биз Гарант”,- 35 с.
2. Емельянова Е.Б. Непропорциональное страхование как система достижения финансовой стабильности страховой организации.-Автореферат диссертации на соискание ученой степени к.е.н. С.П.- 2006,- 23 с.
3. Филонюк А.Ф. Перестрахование.//- Страховой клуб,-сентябрь- октябрь- 2007.-71 с.
4. Примостка Л.О. Фінансові деривативи: аналітичні та облікові аспекти.- Монографія, КНЕУ,- Київ, -2001р. – 262 с.
5. Баранов А.Л. Визначення мінімального розміру страхового портфеля // Збірник наукових праць, Випуск 10, Фінанси облік і аудит.- 339 с.
6. Шумелда Я.П. Страхування.- Київ, Міжнародна агенція “Бізон” 2007,- 377 с.
7. Хьюберт Рампесад Индивидуальная сбалансированная система показателей, - ЗАО “Олимп-Бизнес”, - Москва 2005г.- 165 c.
8. Болтунов О.В. Демпинг по русски. -Раздел аналитика сайта о перестраховании. www.reinsurance.ru. , 4 с.
9. Юлдашев Р. ВТО: цена присоединения //Журнал REMARK №3 июль- сентябрь 2007. 32 с.

Ключові слова: непропорційне перестрахування, ринок перестрахування, пріорітет, фінансова стабільність страховика.