Системі соціального страхування в Україні притаманні такі проблеми як недостатній рівень забезпечення гідного рівня життя, якості надання соціальних послуг, а також недостатнього рівня виплат матеріальної допомоги застрахованим особам (при державному соціальному страхуванні), а також низький рівень доступності страхування для більшості населення України в системі комерційного страхування.
Тому на теренах нашої країни необхідно заснувати гідну альтернативу державному та комерційному страхуванню, яка б увібрала в себе переваги цих двох систем і відповідала високому рівню надання страхових послуг при нижчому рівні страхових внесків. Такою альтернативою може стати товариство взаємного страхування.
Дослідженню та розкриттю даної теми присвятили свою увагу в своїх роботах такі наукові діячі: П. А. Стрельбіцького в статті «Товариства взаємного страхування: зародження, розвиток, становлення» (2003 р.), К. М. Твердомед «Кооперативне страхування в Україні в період непу (1921–1929)» (2003 р.), Адамов A. С. «Історичні аспекти взаємного страхування» (2009 р.), К.Е. Турбина Общества взаимного страхования (1994 р.).
Взаємне страхування – це взаємний обмін ризиками, при якому не переслідують ціль отримання прибутку; форма страхового захисту, за якої страхувальники, котрі мають споріднені майнові інтереси та ризики, одночасно є членами страхового товариства.
В цілому страхова діяльність щодо взаємного страхування організована в двох формах: кооперативної організації взаємного страхування та товариства взаємного страхування. Головна увага в даній доповіді присвячена саме товариствам взаємного страхування, а також особливостям їх функціонування.
Товариство взаємного страхування – це юридична особа (страховик), створений для страхування ризиків учасників цього товариства при якому формується страховий фонд на основі централізації коштів за допомогою пайової участі його учасників.
Основним завданням, що ставить перед собою взаємне страхування є надання страхових послуг високої якості, яка б задовольняла потреби страхувальників ТВС за прийнятною для них ціною (яка встановлюється керуючим органом). Керуючим органом ТВС є безпосередньо учасники товариства або їх представники.
Суб’єктами взаємного страхування є юридичні та дієздатні фізичні особи (страхувальники), які після укладання договору страхування з ТВС та внесення паю до статутного фонду або купівлі акцій, стають членом та співвласником ТВС (страховиком).
Товариства взаємного страхування класифікуються за такими ознаками:
- Територіальним охопленням: міжнародні, національні, регіональні, районні ТВС;
- Спеціалізацією (в залежності від видів надання страхових послуг): ТВС, що займаються одним видом операцій (наприклад, страхування життя); ТВС, що займаються декількома операціями (наприклад, майновим та особистим страхуванням).
- Об’ємом операцій: від невеликих районних товариств взаємного страхування (наприклад, вогневих ризиків у Франції) і до гігантських товариств взаємного страхування життя (як в Японії та США);
- Класифікація за об'єктами страхування: особисте страхування; майнове страхування.
- Формою організації: відкрите та закрите акціонерне товариство.
Відкриття ТВС починається із збору необхідного пакету документів (інформації щодо засновників ТВС, виду діяльності, організаційної форми, установчих документів тощо), відповідно на основі подання необхідних документів Державна комісія з регулювання фінансових послуг України надає ліцензію на здійснення страхової діяльності та відбувається занесення створеної страхової організації до Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) України.
Необхідність взаємного страхування визначається:
- потребою страхувальників в економічному страховому захисті, який досягається за рахунок цільового використання страхового фонду і розподілу збитків між членами суспільства взаємного страхування;
- тим, що існує велика кількість ризиків, які комерційні страховики відмовляються страхувати через високі страхові суми, великої ймовірності настання страхових випадків тощо.
Найпершим товариством взаємного страхування, що діяло на території України є «Товариство взаємного страхування від вогню бурякоцукрових і рафінадних заводів», яке було засноване в 1872 році, в Києві, метою діяльності якого було страхування учасників даного Товариства взаємного страхування від пожеж на виробництві, які приносили колосальні збитки для промислових об’єктів.
Після цього в 1899 році було засноване «Одеське товариство взаємного страхування фабрикантів і ремісників від нещасного випадку з їх робітниками і службовцями». Засновниками якого були підприємці, що хотіли запровадження власного добровільного взаємного страхування на некомерційній основі. Тобто це було єдине ТВС соціального спрямування на території України.
Після цього створювалися й інші Товариства взаємного страхування – Чорноморське ТВС (страхування морських суден, вантажів, фрахту), Київське ТВС цукрозаводів та інші, але вони займалися майновим спрямуванням.
За всю історію існування України як незалежної держави, було зареєстровано та офіційно функціонувало лише два ТВС та дві філії, а саме:
- Закрите акціонерне товариство взаємного страхування «Наша справа»;
- Страхове відкрите акціонерне товариство київський регіональний фонд взаємного страхування «Промислова Україна»;
- Філія АСТ Промислова Україна Міжнародний християнський фонд взаємного страхування
- Філія Товариство взаємного страхування підприємств місцевої промисловості Укрмісцевпром.
Всі вони були зареєстровані в період 1995-1997 роках, але наданий момент часу вони відкликали свої ліцензії та припинили своє функціонування. Їх діяльність базувалася на майновому страхуванні господарських організацій, тобто жодна з цих організацій не займалася особистим страхування фізичних осіб.
Для кращого розуміння сутності, значення та необхідності розвитку товариств взаємного страхування в Україні пропонуємо розглянути специфічні риси, що притаманні для Товариств взаємного страхування.
1. Не дивлячись на те, що ТВС за своєю сутністю є спеціалізованою фінансово-кредитною організацією, діяльність її пов’язана не з отриманням прибутку від страхової діяльності, а з організацією та наданням страхового забезпечення, соціального захисту та фінансової підтримки учасників ТВС (єдиним джерелом надходження прибутку від інвестиційної діяльності ТВС).
2. Страхувальники або клієнти ТВС є одночасно страховиками, це пояснюється тим, що при укладанні договору страхування страхувальник стає співвласником ТВС і відповідно страховиком для себе та кожного учасника. Члени товариства на підтвердження приєднання до договору страхування отримують сертифікат, порядок видачі якого встановлює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг.
3. Страхувальники ТВС одночасно є співвласниками ТВС, тобто вони є власниками всіх активів та прибутку Товариства. При здійснені страхової діяльності формується страховий фонд (резерв) для покриття збитків за рахунок страхувальників, відповідно в разі виникнення перевищення величини фактичних збитків над загальною сумою страхового резерву для комерційних страховиків це є прибутком, але для ТВС це перевищення є власністю страхувальників і розподіляється між ними або залишається у Товаристві. Але не дивлячись на те, що усі активи ТВС належать його учасникам у разі ліквідації одного із страхувальників – члена товариства або його виходу із складу цього товариства договір між іншими його членами не втрачає чинності.
4. Для ТВС єдиним джерелом отримання прибутку для розширення страхового фонду є інвестиційна діяльність, що стає наслідком зменшення страхових внесків або розподілення отримуваного прибутку між його учасниками.
Статутний фонд ТВС формується в залежності організаційної форми, а страховий фонд формується виключно за рахунок внесків страхувальників, що підвищує фінансовий захист ТВС та мотивацію щодо забезпечення найефективнішого та найраціональнішого використання коштів страхового фонду. На жаль, в Україні не достатньо врегульована ситуація щодо функціонування ТВС та особливостей створення їх прибутку, тому однією з загроз зниження платоспроможності або навіть ліквідації ТВС є вкладання коштів в ризиковані фінансові інструменти за для отримання максимально можливого прибутку. Дана проблема в світі дещо нівелюється тим, що учасники ТВС самостійно вирішують яким чином отримати прибуток та як його при цьому використати. Тому кошти від перевищення страхового фонду по відношенню до загального обсягу отримуваних збитків зазвичай направляються на інвестиційні проекти безпосередньо учасників ТВС або вкладання коштів в нерухоме майно, дорогоцінні метали тощо.
5. Високий ступінь стійкості відносно економічних коливань. Не дивлячись на те, що ТВС є фінансовою установою, на яку впливають зовнішні чинники фінансового ринку, надлишок коштів ТВС вкладені в надійні джерела інвестицій і тому зміна економічної ситуації в країні та світі не настільки сильно впливатиме на здатність ТВС виплачувати страхувальникам кошти внаслідок настання страхових випадків.
6. Діяльність ТВС заснована на принципі солідарної відповідальності, коли покриття збитку учаснику ТВС проводиться за рахунок внесків інших страхувальників, які вони вносять в страховий фонд. Тобто таким чином відбувається підвищення рівня забезпечення ризику відповідними фінансовими ресурсами для покриття збитків.
7. Однорідність складу учасників ТВС. Саме дана особливість забезпечує справедливість розрахунку страхових внесків до ТВС за рахунок того, що учасники ТВС займаються однаковою або подібною господарською діяльністю (для юридичних осіб), або ТВС надає певний встановлений перелік страхових послуг (для фізичних та юридичних осіб), тобто таким чином спрощується система визначення критеріїв щодо створення страхового фонду товариства.
8. Спільною особливістю для ТВС з державним та комерційним страхуванням є те, що участь у системі взаємного страхування базується на договірній основі. Членами ТВС укладається договір страхування в якому визначаються взаємні зобов’язання Товариства і кожного з його членів, у тому числі обов’язки одного можуть бути покладені на іншого, тобто в договорі страхування може передбачатися внесення одним з членів товариства повністю або частково платежів за інших членів. Отже, відповідальність членів ТВС щодо виконання зобов’язань перед організацією розповсюджується на всіх членів і обмежується розміром їх страхової суми.
9. Зміна страхових внесків в наслідок результату діяльності ТВС (отримання прибутків або виплата компенсацій учасникам). Страховий платіж члена товариства на кожну конкретну дату його внесення може не відповідати страховому ризику цього члена за умови, що сума загальних внесків усіх членів товариства забезпечує можливість створення необхідних страхових резервів, що відповідають загальним зобов'язанням.
Рішення про розмір та терміни сплати страхового внеску для кожного окремого члена товариства визначається в порядку, встановленому керівним органом товариства взаємного страхування залежно від фінансового становища кожного члена товариства та відповідно до умов, визначених в укладеному договорі між учасником і товариством взаємного страхування. На розмір страхового внеску впливає ступень частоти та ймовірності настання страхового випадку та обсягу отримуваного при цьому збитку страхувальника, безпосередній обсяг загального страхового фонду, наповнення якого перерозподіляється між учасниками ТВС, виходячи з цього можна зазначити, що чим більша кількість учасників ТВС, тим нижчим буде страховий платіж, але при цьому збільшується відповідальність ТВС перед учасниками та підвищення рівня прибутковості від інвестиційних операцій, що збільшує ризикованість участі страхувальників в даній ТВС.
Кожний член товариства за умови виконання ним усіх зобов'язань перед товариством взаємного страхування незалежно від суми страхового внеску має право отримати повністю необхідне страхове відшкодування в разі настання страхового випадку.
Для ефективного функціонування, регулювання та контролювання товариств взаємного страхування необхідна законодавчо-правова база, але в Україні на даний момент не достатньо присвячено уваги до теми формування ТВС України, а особливо правового регулювання щодо особливостей їх створення та функціонування.
В Україні на даний момент існує лише два законодавчі акти в яких зазначається поняття «товариства взаємного страхування». Перший законодавчий акт – це Закон України «Про страхування» в ст. 13 якого зазначається хто та для яких цілей може створювати ТВС в Україні (громадяни та юридичні особи з метою страхового захисту своїх майнових інтересів).
Щодо другого законодавчого акту, то це Постанова КМУ «Про затвердження Тимчасового положення про товариство взаємного страхування», який частково розкриває особливості формування страхового резерву товариства взаємного страхування та регулює відносини між учасниками ТВС та ТВС.
Як ми можемо побачити правова база, що повинна регулювати діяльність товариств взаємного страхування в Україні в повній мірі майже відсутня, що стало наслідком припинення функціонування раніше створених ТВС на Україні.
Порівнюючи особисте страхування в товариствах взаємного страхування з комерційним та державним страхуванням, хочемо зазначити, що:
- ТВС є найбільш надійною системою страхового захисту, тому що діяльністю товариства управляють не інвестори, що прагнуть до максимізації прибутку, а безпосередньо самі страхувальники, основною метою яких є створення страхового захисту на більш ефективній основі, що задовольнятиме саме їхні інтереси;
- ТВС можуть надавати широкий спектр страхових послуг, який буде формуватися в залежності від потреб суспільства та не дивлячись на неприбутковість страхування страхувальників від певного виду ризику;
- перевагою ТВС також є те, що клієнти товариства є його співвласниками, що стимулює кожного учасника ТВС приймати активну участь в управлінні даною страховою організацією;
- нижча плата за користування страховими послугами (порівнюючи з комерційним страхуванням), адже в товариствах взаємного страхування відсутні адміністративні витрати, витрати на рекламу та знаходження нових клієнтів і пролонгація раніше укладених договорів, тим не менш висока якість надання послуг (порівняно з державним страхуванням);
- гарантування виплат страхових сум в разі настання страхових випадків в необхідному (повному) обсязі не дивлячись на те, що дана сума збитків не була передбачена в договорі. Особливість є те, що керівний орган ТВС формується безпосередньо з учасників ТВС або їх представників, тому в разі отримання більшого збитку від страхового випадку даний керівний орган аналізує ситуацію та приймає рішення щодо сплати компенсаційних виплат, до того ж в ТВС кожен з учасників є страховиком не тільки для самого себе, а й для кожного іншого учасника товариства – в цьому й полягає сутність взаємного страхування;
- тільки товариство взаємного страхування може найбільш повно врахувати конкретні страхові потреби осіб, тому що умови страхування розробляються і затверджуються самими страхувальниками – членами ТВС, виходячи з їхніх інтересів, а не інтересів власників сторонньої страхової організації.
Основними недоліками, що гальмують розвиток ТВС в Україні є те, що не створено інфраструктуру для функціонування ТВС, мається на увазі, що необхідно здійснювати облік укладених договорі, аналізу страхових випадків, врегулювання збитків ТВС, здійснювати обслуговування операційної діяльності ТВС, а також підготовку кваліфікованих кадрів для управління ТВС (адже учасники Товариства можуть бути спеціалістами в різних галузях, тому не кожен з них зможе якісно приймати управлінські рішення щодо шляхів інвестування коштів страхового фонду). Для вирішення цієї ситуації є дві альтернативні варіанти, а саме:
- Створення певних організацій, що будуть здійснювати вище перелічені функції на договірній засаді для ТВС (це може бути певна брокерська організація з обслуговування товариств взаємного страхування або навіть страхова компанія). На перший погляд комерційні страхові компанії та ТВС є суперниками на ринку страхових послуг, але досліджуючи дану тему хочемо зазначити, але історичний аспект свідчить, що функціонування ТВС не підвищують конкуренцію серед страховиків на ринку страхових послуг, адже як правило ТВС надавали для страхувальників ті послуги, які не могли надати комерційні страхові компанії, тому на договірній основі ТВС та страхові компанії можуть співпрацювати для реєстрації договорів ТВС, аналізу страхових випадків тощо. Виконання даного варіанту може бути розтягнуте в часі, але розширить спектр, послуг що надаються в Україні.
- Наймання працівників для здійснення вище перелічених функцій, але на нашу думку цей варіант є більш затратним для товариства і призведе до підвищення плати за користування послугами ТВС.
Найголовніший недолік ТВС на даний момент є відсутність зацікавленості уряду розробити правову базу щодо формування та регулювання діяльності ТВС, яка б дозволила підтвердити на законодавчому рівні надійність від такого типу страхування. Але розробка правової бази сама по собі не стане поштовхом для розвитку, для цього також необхідно залучити зацікавленість суб’єктів страхових відносин до розвитку цієї сфери надання страхових послуг, особливо в сфері соціального страхування, яке на державному рівні, не враховує індивідуальні потреби громадян країни та надання послуг є низькоякісним, а комерційне страхування є досить дорогим для широкого кола осіб в Україні.
Одним із методів залучення уваги до необхідності створення ТВС як альтернативи державному та комерційному страхуванню є донесення інформації щодо принципів функціонування та переваг ТВС для суспільства, а також підвищення зацікавленості інвесторів до цього виду надання страхових послуг шляхом пільгового оподаткування тощо.
На нашу думку, було б цікаво приймати участь в управлінні такого типу страхової компанії, адже кожен її учасник приймає активну участь в управлінні страховим фондом ТВС та вирішує куди найкраще направити надлишок коштів для отримання більшого прибутку при нижчому рівню ризику втрати коштів.
Для розвитку товариств взаємного страхування в Україні необхідно:
- створити відповідну законодавчо-правову базу, в якій буде враховано особливості такого виду надання страхових послуг, гарантування виплат страхувальникам їх коштів, а також відповідальність засновників товариства перед законом внаслідок порушення законодавства;
- застосування державою різноманітних фіскальних методів для стимулювання створення ТВС в Україні;
- створення інфраструктури для забезпечення функціонування ТВС.
Отже, товариства взаємного страхування в Україні можуть стати гідною альтернативою державному та комерційному страхування, адже найголовнішими перевагами є врахування інтересів кожного страхувальника (учасника товариства), високий рівень надання страхових послуг, а також доступність. В макроекономічному масштабі при наданні страхових послуг в системі особистого страхування ТВС можуть стати одними з найбільших інвесторів в країні, адже страхування життя пов’язане з довгостроковістю, тобто забезпечить приток довгострокових інвестицій в економіку.
Список використаної літератури:
- Закон України «Про страхування» № 85/96-вр від 09.11.2011.
- Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Тимчасового положення про товариство взаємного страхування» № 132-97-п від 04.06.2003.
- Долгошея Н.О. Страхування в запитаннях та відповідях: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 318 с
- Плиса В.Й. Страхування: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2005. – 392 с.
- Адамов A. С. «Історичні аспекти взаємного страхування». Актуальні проблеми держави і права: збірник наукових праць, № 51. – Одеса, 2009.
- Єрмошенко А.М. «Аналіз організаційно-правових основ забезпечення фінансової безпеки страховиків». Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України, том 14. – Суми, 2005. – с. 243-254.
- Перелік організацій, що займаються недержавним страхуванням в Україні. Режим доступу: http://allfirm.com/category-410-0
Здоренко Вероніка
Еще статьи научного семинара на тему: "Усовершенствование системы социального страхования":
