Система соціального страхування в мусульманських країнах.

У Глобальному пакті вакансій МОП (The Global Jobs Pact, 2009) уряди країн, роботодавці та працівники разом дійшли до висновку, що «країни які мають сильну та ефективно діючу систему соціального захисту мають цінний вбудований механізм для стабілізації своїх економік та зменшення соціального впливу кризи. Тому держава повинна розширювати сферу дії соціального страхування, пристосовуючи її до нових викликів, що проявляються в швидкозмінних сучасних економічних умовах, для того, щоб адекватно реагувати та регулювати на всезростаючий рівень бідності, вразливості соціальних прошарків»^[1].

В той час коли більшість арабських країн за останні десятиліття впровадили складні, неефективні та затратні системи та інститути соціального захисту, деякі з них здійснили і надалі здійснюють чітку національну політику соціального захисту, яка включає в себе як соціальне страхування так і допомогу та послуги, виплата яких не базується на попередніх внесках реципієнтів.

Цілі, які я ставлю перед собою у цьому дослідженні:

1. дослідити систему соціального страхування у мусульманських країнах, арабському регіоні;
2. визначити проблеми, що наявні у сучасній системі соціального захисту даних країн та можливі шляхи їх вирішення.

Аналіз системи соціального страхування в мусульманських країнах.

Історично так склалося, що політика соціального захисту у мусульманських країнах досить сильно відрізнялась: як за типами програм, за якими надавався соціальний захист населенню (соціальне страхування, програми, що не ґрунтуються на попередніх внесках та медичне обслуговування), так за цільовими групами (працівники приватного та державного сектору, різні соціально-незахищені групи) та забезпеченням фінансування даних програм (державне, приватне).

Соціально-економічне становище створює умови на яких встановлюється та розвивається система соціального захисту, і соціального страхування зокрема. Перш за все вона залежить від «податкового простору» (величини ресурсів, наявних для перерозподілу), чисельності та складу населення (тобто тут ще враховується соціальна диференціація населення), якість життя та рівень потреби населення.

Важливо відмітити, що мусульманські країни в арабському регіоні дуже сильно різняться між собою за рівнем ВВП: в даному регіоні є як найбагатші так і найбідніші країни світу.

Джерело: IMF, World Economic Outlook Database, 2010
Рис.1.Рівень ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності у 2010 р., міжнародний долар

Варто зазначити, що більшість країн у докризовий період показували стабільні показники зростання, як і більшість держав, що відносяться до групи країни, що розвиваються. На жаль цей потенціал не реалізувався у створення необхідної кількості робочих місць для все більшої кількості молодого населення. Безробіття, неповна зайнятість, тіньова зайнятість ― залишаються основними викликами регіону, особливо для жінок .^[2] За нещодавніми розрахунками частка людей, які живуть у бідності (з доходом нижче 2 дол США на день) в арабських країнах, складає близько 20% населення даного регіону ^[3].

Основним елементом соціального захисту в мусульманських країнах є програми соціального страхування, які надають довгострокові виплати у випадку досягнення пенсійного віку, інвалідності чи смерті годувальника сім’ї. Такі схеми захищають працівників державного сектору економіки , включаючи військових, так і працівників приватного сектору. В більшості країн існуючі схеми соціального страхування захищають тих працівників, які працюють на постійній основі. Інші категорії працівників, таких як тимчасові працівники, працівники с/г, люди, які працюють дома та працівники-мігранти не у всіх арабських країнах отримують законний страховий захист. Нещодавні розрахунки Світового банку показали, що в середньому тільки одна третина працівників даного регіону є суб’єктами пенсійного страхування (існує дуже велика диференціація між країнами у рівні надання матеріального забезпечення та соціальних послуг у зв’язку із виходом на пенсію, наприклад, у Ємені частка населення охоплена цим видом соціального страхування складає 8%, тоді як у Лівії він становить 87%) ^[4].

Обмежений захист програм обов’язкового соціального страхування. На даний час держслужбовці у арабському регіоні користуються послугами достатньо високого рівня захисту, тоді як працівники приватного сектору в деяких країнах тільки частково чи й взагалі не підлягають соціальному страхуванню (як це є на даний час у окупованих Палестинських територіях). Більшість тих осіб, що забезпечують себе роботою самостійно, перебувають у тіньовому секторі економіки, частково підлягають соціальному страхуванню в Алжирі, Тунісі та Єгипті ^[5]

При чому таким соціальним страхуванням захищено більше 50% населення в усіх країнах, включаючи частковий захист.

Важливим викликом сучасності для арабських країн є також соціальне страхування жінок. За даними міжнародних розрахунків офіційно зайнятих жінок в арабських країнах дуже мало, тоді як більшість із них зайнята у тіньовому секторі економіки^[6].

Також варто відмітити той факт, що фактичний рівень виплат по соціальному страхуванні може сильно відрізняти від їх законного рівня, внаслідок складності правозастосування так і різної тривалості життя^[7].

Нові шляхи вирішення сучасних проблем у арабському регіоні.

В більшості арабських країн схеми пенсійного страхування зазнали суттєвих змін, було проведено ряд реформ, які напрямлені на зменшення тиску витрат за даним видом соціального страхування на державні фінанси. Для цього були зроблені такі кроки,як розширення страхового покриття, збільшення пенсійного віку, перегляд формул розрахунку страхових виплат, вирівнювання потенційних можливостей в отриманні відшкодування чи соціальної послуги за соціальним страхуванням працівників державного та приватного секторів^[8].

Основними способами взаємодії з викликами сучасних соціально-економічних процесів, що спостерігаються у мусульманських країнах, мають стати такі кроки:

1. Основною ціллю програм соціального захисту повинна стати побудова фундаменту соціального страхування (соціальних пенсій, виплати дітям та необхідні медичні послуги), що допоможе поширювати знання про захист свого доходу та здоров’я, зменшити випадки дитячої праці.
2. В той час як більшість країн світу прийняли міжнародні світові стандарти у сфері соціального захисту, в арабських країнах тільки декілька країн ратифікували деякі конвенції. Наприклад, Конвенцію із соціального захисту (1952), яка містить основні базові принципи та стандарти соціального захисту ратифікували тільки Лівія та Мавританія. Конвенція з рівності у обслуговуванні (1962), яка забезпечує права працівників-мігрантів, була ратифікована Єгиптом, Іраком, Йорданією, Лівією, Мавританією та Сирією^[9]. Тому на даному етапі арабським країнам потрібно більш широко застосовувати міжнародні стандарти, впроваджувати міжнародний досвід у сферу соціального страхування.
3. Забезпечення відповідних пенсій може бути досягнуто завдяки достатньому захисту пенсійних резервів та накопичених збережень працівників, перевірка адекватності встановлення мінімальних рівнів виплат^[10].
4. Для забезпечення достатнього рівня зайнятості в економіці та боротьбі з безробіттям необхідно застосовувати комбінацію таких засобів, як тимчасові виплати робітникам та швидкого залучення безробітних на ринок праці, шляхом перекваліфікації та перепідготовки, що сприятиме переходу даного прошарку населення в неформальний сектор економіки. Однією з країн, яка ввела дану схему страхування на випадок безробіття (допомога надається тим особам, які шукають роботу вперше, тим, що знаходяться на підготовці та перепідготовці) був Бахрейн, який у 2008 р. реформував систему соціального страхування створивши Організацію соціального страхування (є управляючим та виконавчим державним підприємством, діяльність якого направлена на пропонування пенсійних та страхових послуг особам, які є суб’єктам даних згідно Цивільного та Військового права)^[11].
5. Одним з найбільш визначних досягнень розвитку мусульманських країн за останні роки було значне зростання кількості жінок, задіяних у освіті та оплачуваній праці. Хоча тут спостерігається більш активна динаміка у сторону державного сектора, ніж приватного., причиною чого є краще соціальне забезпечення та кращого доступу до його вигод. Проблема полягає ,у не бажанні підприємств, особливо малих та середніх, виплачувати жінкам допомогу у зв’язку з материнством, що подвоює витрати на заробітну плату. Деякі країни для вирішення цього питання, вирішити розподілити так званий «ризик материнства» між роботодавцями, працівниками та державою Наприклад, у Йорданії схема допомоги на випадок материнства зміщує зобов’язання виплачувати цю допомогу з підприємця на державу, шляхом впровадження даного виду соціального страхування.

Проблема усезростаючої кількості старіючого населення, зменшена адаптивність ринку праці до різких економічних коливань все більше підтверджує той факт, що для забезпечення стабільності економіки, стійкою повинна бути її основа ― населення, люди, які є вічним двигуном розвитку окремої держави, цілого світу. Мусульманські країни мають колосальний потенціал розвитку, однак основним завданням урядів країн даного регіону є не змарнувати наявні ресурси, а ефективно використати для створення резервів не тільки економічного зростання, а й економічного розвитку.

Чернігевич Ольга

Еще статьи научного семинара на тему: "Усовершенствование системы социального страхования":

• Геронтологічні та демографічні фактори впливу на систему соціального страхування України
• Системи соціального страхування в Польщі та Румунії.
• Система соціального страхування в країнах БРІК
• Психологічні проблеми відновлення в житті людини при втраті близьких, рідних.
• Товариства взаємного страхування (ТВС).
• Причини тіньової економіки України.