Психологічні проблеми відновлення в житті людини при втраті близьких, рідних.

Актуальність теми статті полягає в пошуках нових шляхів розвитку системи соціального страхування, розширення переліку послуг для населення, таких як зазначена вище соціально-психологічна підтримка при втраті рідних і близьких,і беручи до уваги деякий зарубіжний досвід створити систему, яка була чи не найнадійнішим шансом для багатьох отримати не лише матеріальне, а і моральне відновлення. Крім того, в даній роботі розглянута досить серйозна проблема, а сама втрата близької людини дітьми, які потім або залишаються в дитячих будинках або жебракують і як соціальне страхування могло б допомогти врятувати цю частину суспільства через систему психологічного відновлення.

Отже, проблема втрати близької людини є актуальною протягом усього існування людства. Вона знаходить своє відображення як на науковому рівні пізнання, так і в повсякденній буденності життя особистості; знайшла своє втілення у працях З. Фрейда, С. Рубінштейна, Л. Виготського, Ф. Василюка, В. Астахова, Ф. Басіна, Т. Титаренко та інших. Разом з тим вона потребує глибинного дослідження, оскільки зачіпає не тільки загальний соціальний контекст (соціально-психологічний), але й має виражену особистісну характеристику і її розвиток в системі соціального страхування. Тому в кожній конкретній ситуації постає з новим баченням, оцінкою, переосмисленням.

«Проміжок часу, коли надія на одужання вичерпується і невідворотнопоступається місцем смерті, не завжди охоплює дні або тижні, іноді він триває місяці, якщо не роки. Це означає, що весь спільний шлях, пройдений тим, про кого дбають, і тим, хто це робить, може бути тривалим етапом взаємного відкриття, збагачення, обопільної довіри»
Мішель Саламань

Система соціального страхування – це важлива складова економіки кожної держави, саме в такому контексті ми її і звикли розглядати, не задумуючись над тим, що взаємовідносини між людьми і їх почуття не повинні залишатися осторонь, особливо, якщо це стосується втрати, самотності, взаєморозуміння. Саме в цьому контексті соціальне страхування має стати системою, яка допомагає і матеріально, і морально, оскільки соціальна підтримка означає не лише певну матеріальну компенсацію чи отримання пільг, але і психологічний захист, таку собі правову основу неписаних норм моралі, коли людина в разі настання страшної події може завжди отримати підтримку.

На сьогоднішній день система соціального забезпечення і соціального страхування
може використовуватися (і вже активно впроваджується в багатьох країнах) як високоефективний механізм соціального захисту і соціальної підтримки громадян, незалежно від внесків чи тривалості їх страхового стажу і формування нових ідей, доктрин, а також механізмів соціального захисту дозволяє поширити соціальну підтримку на широке коло осіб, виходячи не лише з їх прав на допомогу, але і з розуміння надання такої допомоги, її величезну роль для реабілітації і отримання сил жити далі для громадян, які втратили близьких чи рідних.

Найбільшою розвиненістю соціального страхування в даному контексті на сьогодні можуть похвалитися країни північно-західної Європи і найменш розвиненим воно є в США, де центр ваги вирішення соціальних питань переноситься на колективні угоди, систему арбітражу і т.д. Різниця в підході до побудови такої системи соціальної підтримки безсумнівно обумовлюється національними особливостями суспільства, сформованим в ньому менталітетом. Так, наприклад в США найбільш характерним є прагнення особистості до особистої ініціативи, до власної відповідальності за свої дії, за своє життя, майбутнє, тобто соціальне страхування може бути ефективною альтернативою підтримки тих, хто не зміг з об’єктивних причин подолати психологічну травму втрати рідної людини. Це справді дуже важливо, оскільки теж саме я можу відмітити і про французів, які є закритими, інтровертами і звикли переживати все в собі, самостійно долаючи негаразди. Проте навіть тут соціальне страхування могло б допомогти кожній особистості не залишитися самотньою і пережити втрату.

Втрата близьких людей унаслідок смерті завжди означає величезне потрясіння, що вражає психічну і фізичну сторони людського єства. Сучасні дослідження проведені у Великій Британії та Фінляндії свідчать, що смертність і чоловіків, і жінок підвищується відразу ж після втрати подружжя За О. Шевченко, “Кожен, кого ми насправді любимо, є частиною нас. Чим більше ми прив’язані до людини, тим більше страждань приносить розлука”. Втрата породжує тривогу та відчуття вразливості. Стан вразливості може бути початком кризи. Коли вмирають близькі, руйнується відчуття захищеності й безпеки.

Так, З. Фрейд розглядав переживання втрати як природний процес. У праці “Жалоба і меланхолія” писав, що воно не потребує втручання. Але горе знесилює людину й емоційно, і фізично. Оскільки переживання горя забирає дуже багато емоційної енергії, стосунки з іншими в цей час можуть порушуватись. Не можна жити лише спогадами, тому що переміни настають лише тоді, коли з’являється бажання що-небудь змінити, перегорнути сторінку й почати нове життя, яким воно важким не було б. Особа, котра “загрузла” у спогадах, закрита для нових людей та відчуттів, вона плекає свій біль, викохує і леліє відчай, роз’ятрюючи свою рану і не дозволяючи їй зажити.

Чому ж так важливо розвивати і вдосконалювати цю систему психологічної підтримки в контексті соціального страхування. Відповідей можна знайти безліч, але на мою думку – саме така система може стати ефективною при перешкоджанні самогубства і врешті-решт посилення довіри громадян до системи соціального страхування в цілому.

Існує відома історія коли до одного з буддійських вчителів призвели немолоду жінку, яка втратила під час стихійного лиха всіх рідних і не бажає більше жити. Просвітлений дозволив їй покінчити з собою в тому випадку, якщо вона знайде хоча б одну людину її віку, яка не втратила за життя жодного близького.Самогубства не сталося.

У наш час всі фахівці вважають втрату близької людини (смерть, важка хвороба калічить, любовна драма, довга вимушена розлука) наймогутнішим з стресорів, які тільки може мати людина. Загальне старіння населення і велика кількість життєвих колізій перетворює горе в повсякденну реальність. На жаль, ми навіть звикаємо до нього - як до бруду на вулиці.

Проте по-справжньому ні до якого болю звикнути неможливо. Крім тривоги і туги, людей переслідує болісне почуття провини (не договорили, не вибачився, не попрощався), постійне уявне програвання діалогів з минулого, дискомфортних сновидінь. Поступово нестерпне нервово-психічне напруження з хворобливого розладу перетворюється на неусвідомлену особистісну установку - свого роду "життєвий девіз" і починає перебудовувати "зсередини" поведінка перенесення біди.

Одні повністю відмовляються від більшості видів активності,деякі перетворюють своє життя і самого себе в "мавзолей" - ідеалізоване минуле з повною відмовою від простих і природних життєвих радощів. Хтось стає заздрісним мізантропом, постійно незадоволеним і навіть агресивним до всього навколишнього. Багато хто йде по шляху неприкритого саморуйнування - алкоголь, розрив всіх колишніх соціальних контактів. Як допомогти таким людям?

Навчання здоровому і гідного відношенню до втрат і в першу чергу до смерті - завдання на кілька підростаючих поколінь, однак при розумінні цього більше людей почнуть ставитися до неї без страху і презирства - просто як до підсумку життя, пам'ятаючи рядок Проповідника: "День смерті краще дня народження". Розуміючі це вже зараз можуть поділитися своїм досвідом і почуттями з оточуючими без зайвого трагізму і солодкуватості. У такій атмосфері страждання можна полегшити і навчитися допомагати іншим пережити втрату. І соціальне страхування,впроваджуючи психічну культуру в свою діяльність, може забезпечити гідну підтримку багатьом страждаючим.

На сьогодні вже є певні кроки щодо розвитку системи допомоги людям в таких ситуаціях, що може стати одним із напрямків застосування її в системі соціального страхування. Це Банк часу, зелені картки в США і т.д.

Регіональна обмінна система Банк часу - це інструмент, який забезпечує оперативну взаємодію фізичних та юридичних осіб у системі обміну благами в епоху будь-якої кризи. Першою причиною, що підштовхнула до створення такої системи стала найглибша фінансова криза, що торкнулася місцеві ринки обміну продукцією та послугами і які, не зважаючи на наявність всіх ресурсів, стикнулися з дефіцитом грошей.

Другою причиною стала система сучасного розвитку капіталізму з можливостями миттєвого переказу грошей з однієї точки світу в іншу. Створення системи обміну працею на основі поділу праці на сонові нових принципів взаємодії громадян стає вирішенням проблеми, які не можуть бути вирішені в рамках традиційної організації суспільства і економіки. І новою формою діяльності БЧ стало обмін не лише продукцією, але і послугами, на основі суспільної угоди учасників системи обміну матеріальними ресурсами і взаємодопомогою та підтримкою.

Принципи, на яких заснована діяльність БЧ є такими:

Учасником БЧ може стати будь-яка людина. Для цього необхідно звернутися в офіс системи, заповнити анкету, в якій вказати те, що ви можете запропонувати іншим учасникам системи і,що ви самі потребуєте. Після цього відкривається персональний рахунок і персональна сторінка учасника з інформацією з анкети. Всі учасники починають роботу в системі БЧ з нульовим балансом на рахунку. Бали для обліку створюють самі учасники-споживачі послуг чи продукції в момент обміну. Управляння власним рахунком здійснюється через інтернет або смс-повідомленням або через дзвінки оператору системи.

В контексті системи соціального розвитку на мою думку дану систему систему можна розглядати як альтернативу соціальному страхуванню, коли людина отримує соціальну допомогу в разі потреби і яка може компенсувати втрату заробітку чи інших засобів для існування, але з іншого боку БЧ існує відокремлено від системи соціального страхування. Але бачачи вагомий соціальний ефект від його існування можливе і впровадження його в системі соціального страхування, але такого, який би слугував джерелом отримання психологічної допомоги. В житті може статися будь-що, що може ранити людину і забрати в неї всі життєві цілі, але незмінним залишається час, і він лікує, допомагає забути втрачене. Тому БЧ – це система, в якій люди так би мовити можуть отримати підтримку, яка з часом ніколи не згасне, ніхто не відмовиться від твоїх проблем, бо взаємодопомога – це один із принципів існування БЧ.

Соціальний ефект є відчутним, оскільки БЧ відновлює довіру, підвищує рівень турботи членів соціуму один про одного шляхом організації взаємної благодійності та громадянського співробітництва, які є значними компонентами соціального капіталу. Задіює ресурси і здібності студентів, пенсіонерів, інвалідів, малозабезпечених, людей «групи ризику», найбільш обділених. Використовуючи свої можливості і сили, вони можуть зробити свій внесок, допомагаючи іншим, у досягнення загального блага, що відповідним чином оцінюється і винагороджується іншими членами суспільства. Сприяє зміцненню сімей, об'єднує суспільство, підвищує рівень життя за рахунок організації взаємного обміну між членами територіальної громади.

За гроші сьогодні можна купити все, а от чи можна придбати щось без грошей? Більшість людей сказала б, що це не можливо, але це реально в контексті БЧ.

В Україні ще у 2009 році була створена Регіональна Обмінна Система «Банк часу», ініціатором якої виступила громадська організація «Гуманітарний центр» (м. Київ). В Україні нараховується 29 регіональних представництв у 24 населених пунктах. З метою забезпечення безпеки учасників реєстрація можлива лише у представництвах РОС «Банк Часу».

Справа в тому, що людині краще пережити втрату близької чи рідної людини, коли поруч є підтримка, психологічна і моральна з боку інших людей. Я особисто вбачаю в даній системі можливість допомогти багатьом людям і саме в контексті соціального страхування вона б могла стати не просто системою про яку знають, а системою, до якої звертаються, яка є дієвою і ефективною.

Зелені картки є чимось на зразок БЧ, але мають свої особливості і створені поки що в США. Отримання Green Card США мрія багато людей, тому що з Green Card людина має можливість жити як в американській мрії. Так, отримання Green Card США може відкрити двері і вікна можливостей для багатьох.

Переваги Green Card США Будучи власником американської Green Card надає вам допомогу на проживання,а також право на цілий ряд переваг, які пропонуються американським урядом. З американською Green Card, людина зможе отримати статус постійного жителя в США - це означає можливість жити в будь-якому з американських 50 штатів. Ви будете мати право на роботу або розпочати свій бізнес в будь-якій частині США. Як зелений тримач карти США, ви зможете влаштуватися на роботу до будь-якого роботодавця в Америці, ви навіть можете летіти в і виїжджати з країни, не піклуючись про візу або терміну дозволеного перебування в США.

Але іншою особливістю їх те, що Зелений держатель картки є також має право на всі соціальні пільги, передбачені для всіх громадян Сполучених Штатів: освітні послуги, зменшене оподаткування, допомоги по соціальному забезпеченню - після того як ви працювали протягом більше десяти років у Сполучених Штатах, медичні і послуги, переваги страхування. Але головне те, що якщо людина є іммігрантом і переїзжає в США, з цією картою вона набуває багато переваг і різноманітну допомогу. Якщо, живучи тимчасово за кордоном вона втрачає близьких і рідних, то саме за допомогою володіння такою картою, матиме можливість отримати не лише матеріальну підтримку, але і психологічний захист, моральне відновлення, оскільки дана карта дає можливість завжди звернутися до різних служб довіри.

В контексті нашої держави було б ефективним створення подібної системи не лише для виїзду людини до США, але до будь якої країни. Інколи, перебуваючи за кордоном, в разі подібного потрясіння, людина будучи самотньою, може не справитися з подібним горем, але маючи таку можливість кудись звернутися за підтримкою, можна полегшити біль. Якщо такі картки ефективно працюють в США, для виїзжаючих, то розширивши масштаби їх дії, більше людей можна було б врятувати від психологічного опустошення.

А ще церква і віра являються альтернативою соціальної допомоги при втраті близьких і рідних.

Британські вчені виявили запоруку щасливого життя. Ним виявилася віра в Бога. Як з'ясувалося, віруючі люди набагато краще справляються з життєвими негараздами і в цілому виявляються більш щасливі в порівнянні з атеїстами або агностиками.

У ході дослідження було опитано тисячі чоловік з усіх куточків Європи. З'ясувалося, що релігійні люди по-іншому ставляться до політики і соціально-економічних умов. Так, віруючі менш прихильно в порівнянні з атеїстами сприймають допомоги по безробіттю.

Побожні люди краще справляються з такими життєвими негараздами, як розлучення або втрата улюбленої роботи. Віра часто сприймається віруючими як свого роду страховий поліс, на який можна покластися в критичних життєвих ситуаціях.

У результаті дослідники дійшли висновку, що ефективність різних методів зняття стресу змінюється в різних життєвих ситуаціях, однак «регулярні відвідування церкви і молитви приносять найбільше задоволення».

У вас помер родич - що робити? Смерть будь-якої людини, а тим більше смерть дорогого і близького - завжди несподівана подія. Навіть коли помирає тяжкохворий чоловік, у якого не було шансів вижити і про кончину якого попереджали лікарі.Смерть близької людини в більшості випадків стає потрясінням для кожного, хто поніс таку втрату. Людина відчуває втрату емоційних зв'язків, і на нього обрушується величезне почуття провини, почуття невиконаного боргу перед померлим.З пам'яті раптом спливають давно забуті подробиці: ось тоді я сказав не так, а от тоді щось не зробив, про щось забув, щось не встиг ... Всі ці відчуття та думки гнітять, викликаючи важкий стрес.

Після відходу близької людини настає усвідомлення того, що у вашому житті більше ніколи цієї людини не буде. З'являється відчуття болю і туги від важкої втрати. Занурюючись в скорботу, людина перестає сприймати будь-яку інформацію ззовні і впадає в стан ступору.Єдине, про що він може думати - як пережити смерть близької людини? Здається неймовірним - його вже немає, а я ще живу!

Ніхто ще не підписував з Богом контракт про те, коли йому померти. Бог забирає кожну людину в найбільш підходящий момент її життя, забирає особливим, тільки для неї придатним способом — так, аби врятувати її душу. Якщо Бог бачить, що людина стане кращою, Він залишає її жити. Але, бачачи, що людина стане гіршою, Він забирає її, щоб урятувати. А інших — тих, що ведуть гріховне життя, але мають намір зробити добро, Він забирає до Себе до того, як вони встигають це добро зробити. Бог вчинює так, тому що знає, що ці люди зробили б добро, якби мали для цього добру нагоду.

Це розлука на невеликий час. Наприклад, якщо людина їде на рік за кордон, то її рідні засмучуються, тому що вона їде на рік, або, якщо вона їде на десять років, вони засмучуються через цю десятирічну розлуку. Схоже до цього люди повинні розглядати і ту розлуку з дорогими людьми, яку приносить смерть. Наприклад, якщо у літніх людей помер близький, то вони повинні сказати: років через п’ятнадцять ми знов зустрінемось.

Віра і церква вчить розуміти це і таким чином пережити горе, пережити втрату. Віра можна врятувати людину, дати їй сили рухатися далі.

Але людина може пережити горе також відкривши віру у власні сили, у свої здобутки. Саме тому в цьому плані улюблена справа, якщо це процес не заняття дає змогу заглибитися в нього, звичайно не забути втрату, але не втратити сили жити далі.

Релігія і система соціального страхування не можна поєднувати і розглядати їх в єдності, оскільки це абсолютно протилежні системи, проте церкву і віру в Бога можна розглядати як альтернативну соціальному страхуванні систему отримання підтримки і психологічної реабілітації від втрати. Недаремно, наприклад, при протестантській церкві працюють різноманітні організації підтримки один одного, куди може звернутися кожен віруючий, отримавши при цьому безкоштовну підтримку. Людині легше пережити горе, коли їй співчувають, коли можуть вислухати, не відвернутися, коли поряд є інші люди. В православній вірі, порівняно з останньою не має таких приходів і зборів, проте завжди є можливість звернутися до Бога і можливість не втратити віру.

Ми не можемо залишити поза увагою категорію, для якої втрата близької чи рідної людини може мати пагубний результат – це діти. Якщо дитина втрачає один за одним батьків, то її психологічний стан серйозно порушується і потребує професійної допомоги. Почуття самотності, покинутості, провини, зниження самооцінки, втрата віри поглиблюють кризову ситуацію. Коли помирають батьки, ми втрачаємо їхнє піклування про нас та їхню зацікавленість нами, залишаємося без їхнього життєвого досвіду і порад.

Коли помирають обоє батьків, ми розуміємо, що не є вже такими захищеними, як раніше, перед лицем власної смерті. Ми розуміємо, що не маємо більше будинку нашого дитинства в прямому чи переносному сенсі, адже батьки уособлювали собою цей будинок.

Реагуючи на втрату близьких, рідних, друзів більшість дітей не можуть висловити своїх почуттів, так як їм хотілося. Тому переживають їх дуже глибоко в своєму внутрішньому світі. Часто, залишаючись без рідних, вони не знаходять собі місця в житті і йдуть хибним шляхом. В нашій країні, статистика щодо кількості бездомних дітей є досить не втішною і коливається від 40 до 100 тис. Більшість безпритульних - це діти шкільного віку від 6 до 16 років - 76 %, дошкільники - 13 %, підлітки старше 16 років - 11 %. Фахівцям, котрі працюють з такими людьми, важливо врахувати їхні індивідуальні особливості, щоб визначити актуальні проблеми та допомогти. Однак вирішити те чи інше питання досить складно, кожна людина повинна прийти до цього своїм власним шляхом. Спеціалісти з психології, медики можуть лише спонукати людей виконати “роботу горя ”, пережити його. Горе – довготривалий процес, і неможливо встановити рамки часу для його переживання. “Горе – це не та річ, яку можна брати стрімким натиском ” . Як у народі говорять, “від нещастя нікуди не втекти. Ми можемо знайти причину, звинувачувати інших людей, уявити, яким було б наше життя, якби не сталося біди. Але все це не має значення: нещастя вже трапилося. З цієї хвилини ми повинні забути страх, який воно викликало у нас, і починати відродження.
Разом з тим наявність програми «Національний план дій щодо реалізації конвенції ООН Про права дитини» на період до 2016 року, де вперше не йдеться про соціальний захист безпритульних дітей, а ставиться завдання зменшити їх кількість, дає підстави вважати, що державні організації усвідомлюють масштаби проблеми та докладатимуть зусиль, орієнтуючись на апробовані в інших країнах, але інноваційні в Україні, підходи і методи подолання бездомності та безпритульності серед дітей та молоді і однією з таких систем може стати система соціального страхування як новий інноваційний підхід.

Отже, втрата близьких є дуже серйозною. Її можуть викликати залишення дому дітьми, розрив стосунків, розлучення з коханою людиною, переїзд до іншої місцевості, смерть.

Людина є соціальною істотою, тому важливе місце в її світі належить значимим іншим людям, з якими вона спілкується. Втрата когось із близьких (смерть, розлука) це втрата частини життєвого світу, яка також потребує психореабілітації. Чим може допомогти в цьому випадку соціальне страхування?

Крім усього зазначеного вище, можливе створення різноманітних служб підтримки і довіри, коли людина може зателефонувати, отримати підтримку завжди і всюди. Важко, майже неможливо дати універсальну рекомендацію яка пережила горе - занадто багато глибоко особистого й інтимного укладено у кожній втрати. Однак, як і завжди, потужним джерелом підтримки страждають є перевірені часом цінності - світові релігії, класична література і музика, творче самовираження (ведення щоденника, малювання, вірші, рукоділля) і спілкування з природою. Найголовнішим же цілющим чинником буде присутність поряд співрозмовника (чи буде це друг, лікар або священнослужитель) - терпимого без фанатизму, серцевого без солодкуватості і розсудливого без цинізму. Ви - не одні на цьому світі, і Ви маєте право на допомогу.

Система соціального страхування – це і є та система, де люди, можуть допомогти, коли в разі відсутності такої людини ви можете звернутися і отримати пораду нехай чужої, але небайдужої людини. Система соціального страхування надає психологічні, соціально-медичні, соціально-економічні, юридичні послуги. Надання підтримки людині при втраті близьких і рідних – це вагома складова соціальної послуги для громадян.

Якось я читала книгу Марка Леві «Усе,що не було сказано», коли померлий батько замовив копію себе, але в вигляді робота. На сьогоднішній час в деяких розвинутих країнах така соціальна послуга активно практикується, хоча з ефективністю її можна посперечатися. Та справа в тому, що близьку людину ніщо і ніхто не замінить, але дана послуга показує ще раз, що система соціального страхування може працювати на благо суспільства, допомагаючи різноманітними шляхами покращити їхнє становище. Дана тема є досить складною і важко уявити, що взагалі можливо пережити втрату близької людини, проте якщо реально створити систему підтримки один одного, особливо людей, які залишаються самотніми після втрати близьких, то лише соціальне страхування може стати такою системою. В нашій країні ми лише рухаємося до цього і я сподіваюсь, що соціальне відновлення стане можливим для кожного, хто потребує підтримки.

Еще статьи научного семинара на тему: "Усовершенствование системы социального страхования":